День 20
Бог. ❤️
Він не залишить. Навіть якщо всі відвернулися, якщо самотність огорнула Душу – з Ним у тебе немає шансів бути самотньою. Бог – не відчуття. Бог – присутність. Незалежно від того, що кажуть інші, чи від того, що каже твоя плоть, – Бог присутній! Присутній у твоєму житті, в обставинах, у болю, в радості, в одинокості, в темряві, в страхах, у безвиході – Він присутній. Жодне хибне відчуття не вплине на Його присутність, на Його близькість і відкритість. Його присутність не завжди активна. Ледь помітна, але тепла. Інколи Своєю присутністю Дух Святий заповнює кожен капілярчик твого єства. І ти зримо відчуваєш Його. Та, незалежно від твоїх відчуттів, невіри, образи, злості – Він поруч. Його свята ніжна присутність зумовлена не твоїми ділами, словами, формулами, чи обрядами. Присутність Бога зумовлена Його природою. Він інколи мовчить, але це не означає, що залишив. Він завжди обіймає твою Душу Собою. В тяжкі хвилини – Він близько. Особливо близько, бо розуміє, що ти потребуєш. Коли плачеш, Він сідає поруч і плаче з тобою. Коли сумуєш, Він ніколи не осудить, не скаже: «Скільки можна?!» Бо Він розуміє. Знаєш, чому Він розуміє тебе, чому так достеменно знає кожне віяння твоїх думок? Бо ніколи не втомлюється бути поруч САМЕ З ТОБОЮ. Бо незмінно любить ТЕБЕ щодня і щоночі, щохвилини. Дякую Тобі, Дух Святий, що справжній. Дякую, що живий. Дякую, що близький. ❤️
Я.❤️
Зовсім не дивлюся новини. Ніколи. Боюся здатися вам необтесаною, але це правда. Тому так мало знаю про політику, інтриги і чутки. Тому не пристаю до чийогось табору, і вільна від зайвих хвилювань. Довіряю людям. Не можу тримати дистанцію з тими, з ким спілкуюся – одразу хочу розказати і почути Серце. Не люблю фільми про війну. Люблю музику.
Найпрекрасніше, що сталося зі мною в цьому році – це усвідомлення, що Бог не заставляє робити те, що приносить мені біль. Це – свобода! В цьому році по-особливому Бог вчив не думати про те, що думають інші.
Ще в цьому році я побачила свою рідну сестру Іннусю Гучак. Ми не бачилися більше трьох років. Коли ми зустрілися, то довго стояли обійнявшись і плакали, плакали, плакали і мовчали. Тоді діти були в шоці: «Мам, що сталося?». А ми просто були щасливі. Інна буде директором клініки «Усмішка Тимоші». Вона – моя Душа.
Гарний був рік. Напевно, в наступних чотирьох постах у пункті «Я» буду писати про рік, який минає. Дякую, друзі, що ви невпинно поруч!
Поклик. ❤️
Знаєте, що найбільше радує серце в Проєкті будівництва Онкоклініки «Усмішка Тимоші»? – це коли ви стаєте поруч! Коли ви кажете в своєму серці: «Лікарні бути!», і приєднуєтесь. Вчора познайомилася в Боремлі з прекрасною жінкою Наталкою. Уже два вечори ми спілкуємося по телефону і обговорюємо, як вона може допомогти. Цікаво так, що вона людина, яка має зв’язки. А я – людина без зв’язків. От Господь і звів нас! Він запалив серце Наталки допомагати! Слава Йому за це! Також сьогодні познайомилася з одним чоловіком з Ізраїлю. Коли розповіла про «Усмішку Тимоші», то він сказав, що нам не вистачає людини з єврейськими мізками. Домовилися про зустріч у Києві. Деталі напишу згодом! Дивно Господь провадить! Друзі! Дякую, що ви всі є! Якби не ви, якби не Його поклик – ніколи б навіть не думала про «Усмішку Тимоші». Дякую, друзі, усім тим, хто став поруч! Усім, хто особисто не знаючи мене, полюбив і повірив. Усім, хто не знав Тімошку, але захотів стати частиною тієї Справи, яку Бог через нього почав. Дякую вам, любі! Дякую! Люблю безмежно!❤️