День 6
Бог. ❤️
Він все розуміє… Йому не потрібно довгих пояснень, виправдань, чи переконувань. Він глибоко знає мотиви. Його рідко чим можна здивувати. А наші ретельно підібрані слова рідко справляють на Нього враження. Бо Він читає між рядків. Часто Йому і слів наших не потрібно. Він просто бачить все наскрізь. Він завжди хоче твоєї справжності. Не прикриту релігійними правилами правильність. А твою справжність. Він хоче, щоб ми не прикидалися. Не намагалися бути подібними на когось. Не видавлювали з себе святість. А Прийшли до Нього такі, як є. Нагі. Без упереджень. І дозволили Йому тихо і ніжно вчити нашу Душу. Запитай у Нього, і Він розповість про Свою любов до тебе. Він розповість, для чого тебе створив. Відкриє твою цінність. Насправді – себе по-справжньому можеш віднайти тільки в Ньому. Він візьме тебе і поведе в тебе. В Себе. Бо в Ньому – краса. Не удавана. Не хитро продумана. Не думай, що Він хоче завести тебе в смиріння, біль, невдачу, покору, тяжкі обставини, рабство, правила. Єдине, куди Він хоче завести Твою Душу – в Себе! Бо то – найпрекрасніше місце у Вселенній! ❤️
Я. ❤️
Про мою справжність: уривок з книги “Історія однієї Душі”:
“Люблю чути Бога. Люблю в думках розмовляти з Ним. Ніщо і ніхто не зміг потішити мою материнську душу. Дух Святий щоразу ніжно й обережно говорив про Свою любов. Про те, що ще не раз болітиме, й обіцяв бути поруч. Перед Ним можу бути справжньою. Він уважний і дуже близький.
Плоть: Тоді чому це сталося з твоєю дитиною? Чому, Він, такий Всемогутній, не врятував його? Ти ж так любиш Його!
Такі думки приходили нечасто. Та вони були. Чи то плоть, чи то диявол, чи то злі люди – та ці страшні слова поселилися в моєму серці. Тінь почала заповнювати мою душу. Я ніби захлиналася й потопала в муках зневіри…
Мовчала… Багато мовчала. Не дивилася в Небо.
Плоть: Яка різниця, де він зараз, він НЕ З ТОБОЮ! І крапка! Що ж це за любов – мучити так Своїх дітей?!
Тінь… Страшна річ… Ти просто береш, і в один день вибираєш повірити у брехню про себе, про Бога, про Любов.
Зуби зціплені, кулаки стиснуті, й ти готова загризти кожного, хто зараз вирішить “полікувати” тебе! Перестала чути Бога і говорити з Ним. Ні, не перестала читати Біблію і молитися. Але перестала шукати Його лиця. Його такої солодкої присутності. Його усмішки і серця…
Плоть: А Рай узагалі існує? А хто звідти повертався? Шарлатани!
І ти не хочеш мати нічого спільного з таким Богом. Перестаєш бачити в Ньому зцілення від болю, а бачиш у Ньому джерело болю.
Тінь лягла непосильним тягарем на душу…
То були страшні кілька днів… А може й тижнів…
Дух Святий попереджав мене про тінь. Та що вже можу зробити?.. Уже не під силу не те, що піднятися, вже не під силу жити… Тінь просочилася у кожен капілярчик тіла й розуму…
А що відбувалося в дусі? А я не хотіла туди заглядати… Я була ображена, сердита і роздратована. Я відвернулася від Світлого Його Лиця… Як і Єва… Мені було легше повірити в маленький зміїний обман, ніж у Неосяжну, Всеохоплюючу Мудрість і Любов Усемогутнього Бога! Господи, прости нас грішних…
І Дух Святий здійснив Свою обіцянку. Він не відвернувся від мене, коли я відвернулася від Нього.
Пам’ятаю, того ранку рішуче вирішила розібратися з Небесами. Голосно кричала, ридала, ставила всі запитання, які терзали душу… Думаю, якби з тобою я говорила таким тоном, навряд чи ми продовжили б спілкування… Активно жестикулювала, намагаючись показати весь свій гнів і невдоволення… Тоді виговорила все. Без гарно сформованих фраз, епітетів і порівнянь. Але то була моя справжність, колюча, гидка, темна справжність.
Щось відбулося тоді… У мені, в Небесах, у духовному світі… Відбулася неймовірна перемога… Я стояла перед Ним, не в «порядних» шатах самоправедності й правильності. А оголена, гидотна, така, як є. І запитала у Нього:
– А зараз любиш?
У відповідь почула… Його святе, тихе, тверде, впевнене…
– ТАК…
Він чекав на мене. Поки я “брикала”, висловлювала своєю поведінкою неприязнь, Він продовжував бути біля мене… Він чекав, поки поверну лице до Його Світлого Лиця, і тінь зникне. Бо де є Світло Його Лиця, там тіні немає! І хоч повернулася до Нього не з покаянням, прославленням чи вдячністю, а з претензіями… але повернулася в правильному напрямку!
Переживши біль і тінь, перестала грати роль перед Ним. Я пізнала Його любов і велич Його Серця! Ісус Христос, знаючи і бачачи всю мою гидотність, погодився піти на хрест, померти, воскреснути, щоб я могла мати життя без тіні. Вічне життя з Ним і в Ньому.
На ті тяжкі запитання так і не отримала відповіді. Але, пізнавши Його, більше не шукаю цих відповідей. Дух Святий пообіцяв, що одного разу я все зрозумію. Але Він не уточнив – у цьому житті чи вже у Вічності. І суть навіть не в тому, наскільки далеко відвернулaся він Нього. А в тому, що Він весь час біля тебе, любить і чекає, коли ти повернешся назад.
А тим часом живу і люблю Його!”
Поклик. ❤️
Сьогодні (6 грудня) була у Львові. Перша зустріч, яку Бог подарував – це зустріч з Олександром Романюком. Кілька тижнів назад він у проповіді згадав нашу Історію і “Усмішку Тимоші”. А після зібрання йому передали конверт “на будівництво лікарні”, до того конверту він додав пожертву і від своєї сім‘ї. Зробив кілька дзвінків. І, о прекрасний наш Господь, ще кілька спільних міроприємств для поширення Проєкту плануємо після Нового року! Так люблю спостерігати, як Бог запалює серця! До речі, саме син і невістка Олександра очолюють у Німеччині асоціацію нашого Фонду.
Наступна благословенна зустріч була з Ярославом Пижем (керівник УБТС, член ради директорів “Усмішки Тимоші”). Ми обговорили стратегії подальшого розвитку. Але кожна зустріч з Ярославом – це неймовірне натхнення і розширення горизонтів у мої голові. Слава Богу за людей, яких Він посилає в наш Проєкт!
А потім ще півтори години мене вчили принципам фандрейзингу і стратегічного розвитку дві дівчини (прекрасні Настя і Ілона), які працюють у цій сфері уже багато років. Вони, почувши нашу Історію, захотіли допомогти і стати учасниками Проєкту! Слава Богу!
А коли після 4 годин перебування в УБТС йшла коридором на вихід, то перетнулася з благословенним Олександром Савичем. Питаю: “Ви мене впізнаєте?”, а він: “Звичайно, – “Усмішка Тимоші”. І кілька хвилин нам вистачило, щоб деякі колаборації зробити і з ним.
Словом, люблю Бога! І люблю те, що Він довірив звершувати тут, на землі.
P.S. Придбати книгу 👉 www.SankoStory.com
Зробити пожертвування ви можете на сторінці “Пожертвувати” (https://timoshas-smile.com/donate/).