Ось слова Ісуса Христа про Себе, про Тімошу, про кожного, хто пішов раніше:
«Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.» (Вiд Iвана 12:24)
Є такі особливі Душі-«зерна» у Господа, яким від початку часів судилося принести багато плоду. Ціна перемін дуже висока. І якби Господь запитав, чи згідна на таку жертву, однозначне «ні» відповіла б я.
Важко прийняти, що саме моя дитинонька призначена стати «зерном» (читай – померти), щоб багато інших діток, багато сімей змогли посміхатися, змогли отримати найкраще лікування у світі. Але сталося саме так…
Народження Християнського благодійного фонду «Усмішка Тимоші» відбулося рівно через 9 місяців після смерті нашого Крошика. Що відчуваю? Біль – від найбільшої втрати у Вселенній. Тиху вдячність за кожного, кому змогли допомогти, і ще допоможемо.
Зараз ми в США. І продовжуємо працювати для «Усмішки Тимоші». Війна скінчиться, і ми збудуємо першу Християнську Онкоклініку на теренах вільної України. Бо дорого заплачено за цю Мрію. Бо дорого заплачено за переміни.
Тут, в Америці, майже 90% лікарень – християнські (або засновані християнами). Відповідно, якість, і відношення, і взагалі атмосфера – інші. Кілька днів тому один пастор сказав мені: «Юля, поглянь навкруги. Колись кожна з цих лікарень була побудована такою людиною, як ти. В серці якої жив Христос, і Мрія нести Його в медицину. Не смій мислити обмежено. Не применшуй бачення! У них вийшло, і у тебе все вийде!»
На фото – діточки, яким «Усмішка Тимоші» допомогла приїхати на лікування в одну з кращих клінік Європи. Дякую Богу за кожну нову усмішку. Люблю безмежно Тимошу.