Почула вранці, як Юра Семіку розповідав про сьогоднішнє свято. В’їзд Ісуса в Єрусалим. І він сказав одну річ, яка зачепила моє серце-думки. «Історія почалася так: прийшли учні Ісуса Христа до одного чоловіка, і сказали: «Господу потрібен твій осел»…
«Господу потрібен твій осел…»
І зрозуміла, що як ніколи раніше – Господу зараз потрібні наші осли. Там, де ми є. Наші домівки, наші автівки, наші обійми, наші усмішки, наше бажання допомогти, наша гостинність, наша готовність, наша жертовність, наша доброта, наша сміливість, наше все! Богу ми дууууже потрібні. Бог не чекає «осла», якого не маю. Він ніколи не попросить те, чого не можу дати. Він приходить точно за адресою. Бере осла, і йде до перемоги. Тяжкої, болючої – але до перемоги!
Якщо ти ще не знаєш, який твій «осел» потрібен Всемогутньому, то ось простий рецепт: стаєш на коліна. Закриваєш очі. І кажеш Йому: «Господи, хочу бути Твоїми руками, ногами, вустами, вухами тут, на землі.» Тоді озираєшся навколо. І не шукаєш тих, хто б тобі послужив. А шукаєш тих, кому ти можеш допомогти. Сьогодні. Все просто. Приготуй осла. Бог його використає.
Бог робить добрі діла на землі нашими руками.
Разом. До перемоги! 💙💛
https://youtu.be/mc3DRxKliKE