До нас звертаються батьки діток з різними діагнозами. І біль за хвору дитиноньку просто не полишає серце. Розумію, що нереально допомогти усім. Але ж так хочеться… Врятувати, допомогти, підтримати ще одного маленького українця. Щаслива, що зі мною поруч йде сильна команда “Усмішка Тимоші”, яка готова боротися за КОЖНУ дитиночку! Так сталося і цього разу. Коли звернулася мама по допомогу, одразу відповіла, що специфіка нашої допомоги – онкологія (рак крові). Але паралельно скинула своїй “dream team” запит: “Може, зможемо допомогти і тут?”
У своїй роботі добре засвоїла один урок: ГОЛОВНЕ – ДІЯТИ! І Бог тоді допомагатиме. Якщо стояти на місці, то так і буде все стояти на місці. Тому, подяка Богу, що вдалося ще одній дитиночці допомогти.
Отож, лист мами Наталії Вітьман (місто Рівне):
“Почалася повномасштабна війна! В нашому місті Рівне розбомбили аеропорт, лунали сирени. Ми під ранок побігли до підвалу. Там було так холодно і сиро, але як нам здавалося – безпечно. На ранок я сказала чоловіку, що маємо вирішити! Ми є батьками 2 діток, син з особливими потребами. Я розуміла, що психіка буде зруйнована, що діти дуже нажахані! Ми вирішили їхати закордон у невідомість! Зібрали речі і поїхали до кордону. Та там були такі черги, що мені ставало погано від того всього. Чоловіка не випустили, і ми стояли та не знали, що робити. Поїхали на автовокзал запитати про те, як можна добратися до Польщі. Та тоді нічого не ходило: ні потяги, ні автобуси. Купила квиток в Словачинну на наступний день. Ночували у машині, бо не було вільних місць ніде. Так почалася наша подорож. На кордоні перед автобусом було ще таких 10 автобусів. Ми стояли дуже довго. Були голодні і дуже змучені. Але побачили волонтерські пункти, де годували людей. Я взяла гарячого борщу та теплий чай! Так ми простояли цілу ніч! Під ранок перейшли кордон. Привезли на автовокзал, і ми пішли. Треба було рухатися далі, і придбати квитки до Польщі. В черзі роздивлялася людей, щоб познайомитися. Зустрілися поглядами з жіночкою із Києва, ми і до сьогодні разом! Сіли в потяг і поїхали далеким шляхом, було декілька пересадок у різних країнах.
Нарешті приїхали до Варшави (Заходня). Ви навіть уявити не можете, що там відбувалося! Людей море. Хаос! Ми підійшли до волонтерів, та попросили нам допомогти. Було пізно, всі виснажені, голодні, і було дуже холодно. Нам би десь хоч ніч переночувати. Волонтер подзвонила жінці полячці, і вона нас забрала на ніч. Там ми прожили 5 місяців. Та це окрема історія!
Я ходила по всіх лікарях, та черги такі, що ми за цей час не потрапили до жодного потрібного лікаря. Я почала думати, що мені робити. Син потребує обстеження, лікування та консультацій. У дитини почалася депресія, стан погіршився…
Я знала Юлю Санько і те, що вони під час війни допомагають вивезти дітей на лікування до Італіі. Написала Юлі! Описала ситуацію і Юля відповіла, що допомагають лише онкохворим діткам.
Думаю: “Добре, що я спробувала і тут…” Але на наступний день мені відписала Юля, і зв’язала нас зі своїм координатором Фонду. Світлана подала наші документи до клініки Газліні. Ми 6 років тому лікувалися в цій клініці. Нам відповіли, що приймуть на обстеження. Ми почали готуватися до поїздки. Фонд “Усмішка Тимоші” на той момент уже співпрацював з італійським фондом Flying Angels, який і оплатив нам авіаквитки з Варшави, і ми 9 вересня вилетіли до Італіі. Поклали нас у лікарню на обстеження. Зробили всі потрібні аналізи, та готували до виписки. Я попросила, щоб сина оглянув ще ортопед. Нас направили, і лікар, подивившись на стан ніг мого сина, сказав, що потрібно зробити корегуючу операцію на ногах. Наразі ми чекаємо результатів!
Хочу сказати, що діти тут неймовірно счасливі!
Дякую, “Усмішко Тимоші”, що ви допомагаєте у складні часи, маєте добрі серця і терпіння до людей! Це неймовірно!
Мама особливого хлопчика Вітьмана Дмитра!”
Реквізити Християнського благодійного фонду «Усмішка Тимоші»:
PayPal: timoshas.smile@gmail.com
Розрахунковий рахунок:
UA663052990000026009000705161
5169 3305 2239 4722
P.S. Помоліться, будь ласка, за Дмитрика. ❤️