Господи, як же ж приємно писати про ЖИТТЯ! Так багато болю переживає моя Україна… А новини і чутки дуже засмучують. Та коли дивлюся на кожну врятовану від війни дитиночку (маю на увазі і ту боротьбу, з якою почасти стикаєшся в місцевих лікарнях), то стає тепло на Душі. І хочеться далі працювати, щоб і після війни наші українські маленькі онкопацієнти мали можливість лікуватися в гідних умовах. Таким місцем буде перша в Україні християнська Онкоклініка «Усмішка Тимоші».
Сьогодні історія про маленького Іллюшу, який чув страшну реальність в Чернігові на початку війни. А зараз знаходиться в безпеці, в одній з кращих клінік Європи. Дякую Центру Марії Летіції Верги за усіх прийнятих українських маленьких пацієнтів.
Отож, знайомлю вас з сім‘єю Дейнеко – Марія, Саша і їх синочок.
Ми – сім’я Дейнеко із Чернігова.
Іллюші, нашому молодшому синочку, якому 3 рочки, в травні поставили діагноз Гострий лімфобластний лейкоз. Лікарі у Чернігові одразу почали лікування. У той час Чернігівську область вже визволили від окупантів, але лікарня не готова була для довготривалого перебування онкохворих дітей. Повітряні тривоги постійні, світломаскування, не було теплої води…
Всіх дітей ще в березні евакуювали до європейських лікарень. І нам сказали, що можуть відправити до Києва, а звідти – далі. Нас відвезли на швидкій до Київської клінічної лікарні. Там ми були тиждень, після чого самостійно потягом поїхали до Львова.
Нам обіцяли, що допоможуть із подальшим переїздом до європейської лікарні. Але масова евакуація закінчилася. Тому ми з чоловіком вирішили брати ситуацію в свої руки. Він знайшов в інтернеті Юлію Санько. І ми почали дізнаватися про Фонд “Усмішка Тимоші”. Телефонували Юлі, писали, задавали багато запитань. У те, що говорила Юля про безкоштовне лікування, проживання та інші привілеї для українців, було важко повірити. Через війну я не встигла отримати закордонний паспорт, і не знала, як зможу перетнути кордон. Лікарі у Львові лякали, що дитина не зможе перенести таку дорогу. І я боялася, нервувала, ледь не втрачала свідомість. Тоді Юля дала мені декілька номерів телефонів тих сімей, які раніше приїхали до Італії. Я зателефонувала Олесі та Ірі. Дякуючи дівчатам та Юлі мені стало легше прийняти рішення. Я вирішила, що потрібно їхати, і у мене в голові нарешті визріла думка про те, коли і як це зробити. Юля терпляче все пояснювала, підказувала, відповідала на всі запитання, допомагала нам з чоловіком зібратися духом, та відправитися у таку нелегку та далеку дорогу.
Ми вирішили їхати машиною. Дорога зайняла у нас 2 дні і 2 ночі. Було важко. Особливо ми переживали за Іллюшу. Але, з Божою допомогою, дісталися Італії. Юля супроводжувала нас по телефону. Зустріла Оксана, перекладач, яка допомогла оформитися в лікарні.
Ми були дуже втомлені, Іллюша переляканий. Після декількох днів адаптації він зрозумів, що тут боляче не роблять, всі тьоті і дяді добрі. І ми насолоджувалися гарними умовами перебування у лікарні Центр Марія Летиція Верга. А чоловік насолоджувався проживанням у Кашині (житло для батьків з хворими дітками).
Коли нас виписали з лікарні, ми з синочком поступово почали повертатися до нормального життя. Півтора місяці в лікарнях, ще й у чотирьох, постійні переїзди, різні лікарі, медсестри – це був великий стрес для такої маленької дитинки.
Слава Богу, ми зупинилися, лікуємося, живемо у хороших умовах, бачимо красу навколо себе. І все це завдяки цим добрим, милосердним і світлим людям – Юлі та Юрі Санько та їх благодійному Фонду «Усмішка Тимоші».
Наша сім’я дуже вдячна Юлі та Юрі за те, що Іллюшенька отримує безкоштовну допомогу в одній з найкращих лікарень. І ми віримо, що це Божий дар. І на це заслуговують усі українські діти. Ми бажаємо, щоб Мрія здійснилася, і Юлія та Юрій Санько відкрили Християнську лікарню в нашій любій, сильній Україні.
Реквізити Християнського благодійного фонду «Усмішка Тимоші»:
PayPal: timoshas.smile@gmail.com
Розрахунковий рахунок:
UA663052990000026009000705161
5169 3305 2239 4722
P.S. Помоліться, будь ласка, за Іллюшку. ❤️