loader

Історія Савушки з Харкова

Лис
21

Я знаю, що роботу потрібно завжди відокремлювати від особистого життя. А історії, до яких торкаєшся – близько до серця не підпускати. Але ж не вмію так 🤷‍♀️. Часто люди, яким допомагаєш, стають близькими, а за діток переживаєш, як за рідних. Так, за час евакуації у нас стало набагато більше друзів, які неодмінно вірять і хочуть стати учасниками «Усмішки Тимоші».

Так, сім’я Фучко з Харкова, Оксана, Артем і їх синочок Савушка, стали дууууже рідні серцю. Прості і задоволені. Вдячні і справжні.
Дякую Богу, що Християнський благодійний Фонд «Усмішка Тимоші» – це не робота, це – ПОКЛИКАННЯ! ❤️

Отож, далі про Савелія Фучко. Лист Мами:

«28.07.2019 року у мене народився син Савелій. Пологи почалися на 36 тижні вагітності, вони були дуже стрімкі, але по медичним показникам пройшли добре. З моїм маленьким синочком, який важив 2 кілограми, були ускладнення. Його не клали мені на груди, як це роблять зазвичай. Я його навіть не бачила, сина відразу віднесли до реанімації. Сказали, що він погано виглядає, його забрали для перевірки всіх показників. Були критично погані показники крові, і в першу добу йому зробили два переливання. Ще місяць ми пробули там. Кожного тижня контролювали показники крові. Зверталися до гематологів і генетиків, здавали різноманітні аналізи, але лікарі так і не змогли зрозуміти, що відбувається з його організмом. Ми навіть два рази їздили закордон, але і там відповіді не було.
За перші два роки життя у сина було 17 трансфузій (переливання донорської крові). Ці два роки були самими складними для мене і моєї сімʼї…

22.02.2022 у синочка виявили погані показники крові, і ми готуємо документи, щоб лягати до лікарні. 24.02.2022 о 05:00, як і весь Харків, як і вся Україна – прокидаємося від вибухів (це було дуже моторошно, сльози навертаються лиш при згадці).
Я не знала що робити, адже на 09:00 нам потрібно було їхати до лікарні. Телефоную лікареві, а вона не відповідає на дзвінок. Для мого синочка це було життєво необхідно.
Ми збираємо речі, і їдемо до моїх батьків на Полтавщину. В Полтавській лікарні нам роблять переливання, яке тривало цілий день, тому що коли вмикалися сирени, то медперсонал відключав систему, ми одягалися і йшли на вулицю в бункер, в якому було дуже холодно. Там сиділи по 4 години. Це переливання буду пам’ятати завжди.

Через пару днів я випадково знаходжу інформацію про Український благодійний Фонд «Усмішка Тимоші», який допомагає діткам із захворюванням крові. Я поспілкувалася з кураторами, які розповіли все про Фонд, і про Італійську лікарню Centro Maria Letizia Verga. І ми з чоловіком вирішуємо їхати до міста Рівне. Там нас зустрічає працівник Фонду, яка все організовує, і ми їдемо автобусом до Італії. В автобусі було багато онкохворих діток. Дуже переживала за саму дорогу, адже ми їхали майже дві доби. Але це були дуже теплі, добрі і веселі дві доби… Люди, які займалися цією поїздкою, часто підходили і цікавилися, чи нам щось потрібно, і саме головне – як почувають себе хворі дітки. Автобус був комфортний, і часто зупинявся на відпочинок. Коли ми прибули до Італії, нас нагодували і оглянули лікарі, які вже вирішували, яким діткам потрібно до лікарні а яким – ні. Того дня плакала багато разів. Не могла повірити, що війна, що нас привіз Благодійний Фонд, що ми в Італії…
Отже, нас поселили до італійської сім’ї. Сім’я була дуже добра, і вони переживали і за Україну, і за нашого сина.

З Юлею, засновницею Фонду, зустрілася через пару днів. Я була здивована цією людиною. Таких світлих, добрих людей я не зустрічала. Вона нам допомогла, і привезла багато необхідних речей.
Коли ми прибули на першу консультацію до Centro Maria Letizia Verga, зрозуміла, що ця лікарня і лікарі – найвищого рівня. Савелія обстежили повністю: від пальчика на нозі до волосинки на голові, здав багато аналізів, і вже через два місяці дізналися точний діагноз. У сина виявилась дуже рідкісна спадкова генетична анемія, від якої ще не винайшли лікування. Син й надалі на обліку в цій лікарні.
Працівники Фонду «Усмішка Тимоші», і сама Юля Санько весь час тримали з нами зв’язок. Цікавились самопочуттям сина, і допомагали нам одягом, продуктами, та інформацією, яка нам була потрібна.
Український Фонд та Італійська лікарня допомогли нам бути в безпеці, обстежити Савелія, забезпечили усім, необхідним для життя – і це все безкоштовно!
Дуже вдячна всій команді «Усмішки Тимоші», яка працює і зараз в Україні, та за її межами. Війна скоро закінчиться, ми всі повернемося до України. Надіюся, а точніше знаю, що Юлія зможе побудувати таку ж сучасну, комфортну, а головне – професійну лікарню і в Україні!»

Реквізити Християнського благодійного фонду «Усмішка Тимоші»:

www.timoshas-smile.com

PayPal: timoshas.smile@gmail.com

Розрахунковий рахунок:
UA663052990000026009000705161

5169 3305 2239 4722

P. S. Помоліться, будь ласка, про Савушку. ❤️

Дивіться також

Історія Настіньки з Волині

Кожна історія евакуації почалася з тебе! Твій репост, довіра, пожертвування – зробили «Усмішку Тимоші» знайомою і доступною для багатьох….

Читати далі
Історія Сашка

Скажу відверто, жоден з команди «Усмішка Тимоші» НІКОЛИ НЕ ГОТУВАВСЯ до евакуації. Ми не вміли, і не знали усю…

Читати далі
Рівно 60!!!

Сьогодні особливий день. Особисто для мене він був дуже хвилюючим, часто сльози заважали говорити, а змішані почуття переповнювали Душу….

Читати далі
Переглянути всі новини

Ми в Instagram

Слідкуйте за нашими новинами в Instagram

Перейти
в Instagram