Ви знаєте, що ми будуємо першу в Україні християнську онкологічну Клініку для діток з раком крові?
Пробачте, що через війну не можу показати вам фундамент, стіни, розмальовані палати. Це все ще попереду. Обов’язково покажу! З Божою допомогою обов’язково зведемо! Ми ж усі віримо! Ми ж усі долучаємось!
Натомість, у цих дописах публікую фото діточок, які не просто стали «дітьми війни», але й почали свою особисту війну. Їм діагностували рак. З власного досвіду розумію увесь біль і розпач, коли твоя дитина хворіє…
Дякую Богу, що зараз є можливість лікуватися закордоном. Що таке «лікуватися закордоном»? Це – з відчуттям гідності, з повагою до тебе і до дитини, з мінімізацією страждань фізичних і душевних. Ось куди ми рухаємося! Не хочу, шоб після війни наші діти шукали можливості «за кордон». Тому і збудуємо «Усмішку Тимоші»! З любов’ю до України і до українських діточок.
У цьому дописі – про дорогу серцю сім’ю Міцевських.
«Наша сім’я – це тато Рома, я (мама Наталя), синочок Орестик (6 рочків) і донечка Златка (3 рочки). Проживаємо на Волині. Все було добре. Жили звичним життям і не відчували, що скоро абсолютно все зміниться… 25 квітня наша Златка пішла з бабусею на батут і підстрибнувши – впала та почала плакати, що болять ніжки. Ми особливого значення не надали цьому, ніжки позгинали-порозгинали, змогла стати на ніжки – вирішили, що втомилась і скоро пройде. Але наступні дні вона теж жалілась на біль. Ми помітили збільшені лімфовузли в паху, і вже перешкодою для неї стали східці: не змогла ні зійти, ні вийти по них.
Я відразу записала її на УЗД, до ортопеда і до сімейного лікаря. Здавши аналізи – нам сказали, що це лімфаденопатія, призначили лікування, але нам воно абсолютно не допомагало. Через пару днів вже стояти на ніжках Златка не могла, а тим більше – ходити. Ми далі почали бити на сполох, записались на прийом до гематолога, хірурга, невропатолога, кардіоревматолога і знову здали аналізи, але ніхто нічого страшного не бачив. Хірург рекомендував вирізати збільшені лімфовузли і не мучити ні себе, ні дитину, ми, звичайно, не погодились. Нам знову приписали лікування антибіотиком на 6 днів. Але і цього разу воно не дало результату… І ми відразу на наступний день після закінчення прийому антибіотиків йдемо в дитячу лікарню на приймальне відділення, нас вислухали, і взявши в терміновому порядку аналіз крові, повідомили страшну підозру, що це рак крові.
Мене і Златку відразу госпіталізували, і в той же день їй зробили пункцію, результат якої підтвердив підозру, і нам поставили діагноз – Гострий лімфобластний лейкоз… Як важко і боляче було чути ці слова, 😭😭😭 скільки питань відразу виникло… «Чому вона?» «За що?» «Де і звідки взялась ця хвороба?»… Відповідей ми не мали…
Під час цих днів, проведених у лікарні, нам дуже багато людей писали слова підтримки, і рекомендували звернутись до якоїсь Юлі, яка може допомогти у тому, щоб наша дівчинка лікувалась в Італії. Але так як у нас було більш-менш спокійно (в плані воєнних дій), то особливо ми і не планували кудись їхати, а також думати про якусь поїздку в іншу країну не було ні сил, ні бажання…
Попросивши Божого благословіння, захисту, контролю ми відразу в той же день (це була субота) розпочали лікування, але наші друзі і знайомі не переставали писати за Юлю.
А також ще на початку війни один із пасторів закинув собі в інстаграм сторіз із інформацією, що діток, які хворіють на рак крові, можуть безкоштовно лікувати в Італії, і також розмістив контакти цієї ж Юлі та Християнського благодійного Фонду “Усмішка Тимоші”, який вона очолює. Моя мама робить скрін цієї сторіз (як вона сказала: «можливо, комусь буде потрібно…», але ще тоді не знала і не здогадувалась, що ця інформація буде потрібна для її онучки)… Також до мами подзвонила її знайома (вони вилікувались, і вже повернулись в Україну), і теж наполягла, щоб ми зв’язались з Юльою, і просто поговорили з нею.
Отже, ми з чоловіком вирішили все-таки набрати до Юлі «просто поговорити», їхати ми не планували, так як краще бути біля рідних, щоб всі разом такі випробування проходити.
Юля виявилась дуже приємною і простою жіночкою, через яку Бог вселив у нас надію і віру в те, що Бог з нами, і що такий період в житті нам потрібно пройти. Бог над всім і у всьому! Також Юля розповіла, як проходить лікування в Італії, так як самі проходили через це все, що хоча й протоколи у всіх однакові, але лікування відрізняється, і відношення, і підхід до діток. А також, що під час війни ми можемо поїхати всією сім’єю, і лікування буде проходити в колі сім’ї. Вона так з вірою в Бога і з вірою в краще підійшла до нашої ситуації, що ми відразу погодились летіти в Італію через фонд “Усмішка Тимоші”.
А вночі з суботи на неділю о 3-ій годині починає лунати повітряна тривога, і наші медсестри наполягають пройти в безпечне місце, Златку потрібно розбудити, вона починає плакати, що хоче спатки і нікуди йти не хоче… і тоді я зрозуміла, що це правильний крок – їхати в іншу країну, так як такі дітки і так не розуміють, що з ними відбувається, чому лікарі так часто приходять до них, чому так всього багато їм роблять і не завжди це не боляче, а також приймаючи велику кількість ліків – вони і нервові, і швидко зляться…
В понеділок ввечері ми відправились в дорогу. У вівторок 17 травня були вже в Італії. Нас зустрів і доправив до лікарні чоловік Юлі – Юра, який також нам наголосив, що над всім Бог, і що все в Його руках, і щоб ми в такій ситуації не переставали триматись Його.
Отже, ми лікуємось в клініці Maria Letizia Verga в місті Монца. Нас повністю обстежили, діагноз підтвердився, приписали лікування, і через 7 днів перебування в лікарні ми вернулись в сім’ю до наших хлопців. Ми ходимо на процедури і обстеження в клініку, а далі всі разом «вдома». Не знаємо, що чекає нас попереду… Не легкий це шлях… Шкода і боляче на це все дивитись, але знаємо, що Бог не посилає більше, ніж ми можемо пронести. Тому просимо всіх вас продовжувати молитись за здоров’ячко нашої Златочки.
Щиро вдячні Фонду “Усмішка Тимоші” за можливість знаходитися зараз в Італії, і лікуватись в одній із найкращих клінік Європи!»
Щоб приєднатися:
PayPal: timoshas.smile@gmail.com
Розрахунковий рахунок:
UA663052990000026009000705161
5169 3305 2239 4722
P.S. Помоліться, будь ласка, про Златочку. ❤️