16 квітня, 2020
Четвер… Неминучий, нелегкий, сумний четвер… Ісус і учні, по звичаю, приготувалися до святкування еврейського свята Песах. Вони нічого не підозрювали… Для них було все, як завжди. Та Ісус знав… Він знав, що це остання вечеря разом тут, на землі. Знав, що ті, хто зараз клянуться у вірності, відвернуться від Нього цієї ж ночі… Знав, що після вечері буде Гефсиманія, і страшні душевні муки. Він все знав… Він любив кожного з них… Хоча все знав.
Смерть… Скоро Його розіпнуть… Перед тим сильно познущавшись… Він пішов на це добровільно. Щоб дати нам життя.
Велика Любов! Ради кого? Господи, ради нас? Прости нас, грішних… Навіть не уявляю, що пережив Ісус Христос у цю останню добу Свого земного життя…
Та, хоча б трішечки, можу зрозуміти Бога Отця, Якому боліло не меньше… Бо то був Його Син…
Я була поруч біля Тімоши до останнього його земного подиху… Бачила, як його серденько перестало битися… І це було нестерпно важко…
Та нічого не могла зробити, була просто поруч… Обіймала і любила…
А Бог Отець міг зробити! Він мав усю повну владу, щоб вступитися за Свого Сина! У Його руках – вся Вселенна, усі Ангели, стихії! Він одним поглядом міг змести усіх тих, хто знущався і вбивав Його Сина! Проте Він цього не зробив… Ради мене… Ради тебе… Хоча все знав про нас наперед… Він ДОБРОВІЛЬНО пішов на це… Ісус ДОБРОВІЛЬНО пішов на хрест… Він віддав Своє життя ДОБРОВІЛЬНО! Бо любить, дуже любить мене і тебе… Хоча знає, як ніхто, про все, що є в нашому нутрі… І всерівно продовжує любити… Господи, глибину Твоєї любові і Жертви важко осягнути розумом… Дякую Тобі…
Дякую Тобі, Бог Отець, що Ти так сильно полюбив світ, нас людей, що віддав Свого Сина, щоб кожен, хто увірує і полюбить Тебе, не загинув, але мав життя вічне! Ти зробив це РАДИ НАС…
Дякую…