«Доброго дня. Дитина знаходиться в… Сирота.» Ця смс була справжнім викликом. Сирота. Важка… Просять евакуювати. Онко.
Досі не знаю, хто дав Ользі Олександрівні (в. о. директора Київського міського центру дитячої нейрохірургії) мій номер. Дякую їй за довіру.
Коли почули про сирітство дівчинки – відчули, що всередині піднімається святе: «А хто, як не ми? Господи, це – Твоя дитина!»
І вже через два дні дівчинка була евакуйована в Польщу. Швидка чекала на кордоні, і завезла в лікарню.
Знаєте, чому ми так швидко домчали? Наш безстрашний водій Андрій Подгорець, ні на секунду не задумуючись, поїхав до Києва. Ближче до кордону до нашої колони приєднався поліцейський супровід.
Так, ніби їде не сирітка, а дипломат найвищого рівня. Дякую, поліцейські, за вашу людяність (дякую Сергій Мерчук та Іванночка Бояківська, що подбали про це).
Прошу молитися про Олічку. Дякую, що кожен з вас став частинкою порятунку ЖИТТЯ. Цілого, такого потрібного, такого важливого ЖИТТЯ.
Люблю. Дякую. ЖИВІМО! ❤️