loader

З чого все почалося...

Сер
25

24 серпня 2019

Цю ніч я міцно спала. Перед сном як завжди написала повідомлення для всіх наших молитовних друзів. Довго дивилася на Тіміка. Зробила два фото. І заснула.

Щовечора запитувала у медсестер, скільки Тіміку ще лишилося жити на землі. І вони частенько казали, що скоро, але не сьогодні.
О 6 ранку Господь розбудив мене. Більше не могла заснути. Дивилася на Тіміка. Дихання сьогодні було дуже тяжке. Коли в медсестри запитала, чи це вже кінець, то вона відповіла, що ні. Що залишились не години, але і не тижні. Словом, уже скоро…

Останніми днями Тімік почувався некомфортно. Ніяк не міг влягтися і не хотів, щоб я лягала біля нього. Та сьогодні, коли він лежав без свідомості, сказала йому: «Крош, знаю, що ти не хотів останніми днями, щоб я лежала поруч, вибач, але я дуже хочу полежати біля тебе». Відповіді не було, ніякої. Та я її і не чекала. Підсунула його і лягла поруч. Обняла. Гладила. Дивилася в наше велике вікно. Там було стільки неба. Було вітряно. Співала його улюблені пісні: «Кто же я, что Царя вселенной всей волнует боль моя, и мир в душе моей?… Я лишь цветок, что расцветает, и мгновенно увядает, пришел в мир и исчезну, как утренний туман…»; «Боже мой, пред Тобою, сердце открою, Ты рядом со мной…»; «Серце моє належить лиш Тобі»… Це ті пісні, які він завжди замовляв перед сном. І ми разом їх співали. Говорила того ранку йому про любов. Про Небо. Ці дві години ми були такі близькі… Я б тримала його в обіймах цілу вічність…

Десь о 7:45 написала Юрі смс: «Тимоша дуже тяжко дихає. Приходь скоріше».
Попросила у Тіміка, щоб на Небі він усе гарно роздивився, освоївся, а коли ми прийдемо до нього, то щоб усе нам показав.
О 8:10, 24 серпня 2019 року, в моїх обіймах Тімік зробив свої три останні подихи. Пам’ятаю їх. Його серденько перестало битися. І хоч лікарі ще підключали якісь апарати, я вже знала, де мій хлопчик. Тепер йому добре.

У ту секунду поглянула на Небо:
Дух: Ісусе, Ти ж його гарно зустрів? Він із моїх обіймів полинув у Твої обійми…
ДУХ СВЯТИЙ: Так. Йому тут добре. Він посміхається. Він ЖИВИЙ. Він живіший, ніж будь-коли раніше!
Дух: Дякую, моє серце спокійне. Дякую за Небеса.

За кілька хвилин написала для всіх:

«Наш Тимошка уже в обіймах Ісуса! З 8:10 ранку. Його нічого не болить. Він широко усміхається! І бігає, бігає! Як же ж йому там добре! Він такий щасливий зараз! Друзі, не треба за ним плакати. Треба плакати за нами, за собою. Бо ми залишилися тут, на землі. Але дякуємо Богу за Вічність! Любі, якщо ви ще не доручили своє життя Богу, то зараз саме час це зробити! Бо кожен із нас засне. І я щаслива, що Тімік прокинувся в обіймах Христа. Тому потурбуйтеся тут, на землі, зараз, сьогодні, в цей День незалежності, про свою вічну душу. Щоб вам БУТИ залежними від Христа! Щоб вам прокинутися на Небесах, як наш маленький хлопчик-горобчик!
Любимо вас!»
Ось такий шлях…
Ось такий життєвий шлях одного маленького доброго хлопчика Тимоші. Люди з усіх куточків планети надсилали свої співчуття і слова-підбадьорення. Скажу відверто, ні від одного сказаного чи прочитаного повідомлення не ставало легше.
Душу зігрівали лише думки про Небеса. Про те, що зараз Тимошику неймовірно добре. І якби хоча б на хвилиночку ми могли Туди зазирнути, то точно попілкувалися б про те, щоби провести Там Вічність.

Дивіться також

Ми рухаємося далі...
Привіт, друзі! Хочу познайомити вас із Джовані Верга і Розанною Люп’єрі. Саме смерть Марії Летіції Верга (дочка Джовані) народила Мрію...
Італійські Церкви відкривають двері
Італійські Євангельські Церкви радо відкрили свої двері для «Усмішки Тимоші». Моя звична презентація стала дещо іншою. Бо доля Проєкту (як...
Перше весілля для "Усмішки Тимоші"
Ось воно - перше весілля для «Усмішки Тимоші». Знайомтесь, це наші нові італійські друзі - Барбара і Алесандро. Своє весілля...
Переглянути всі новини

Ми в Instagram

Перейти
в Instagram

Підписатися на email-розсилку

Бажаєте отримувати новини на ваш email? Додайте свій email до нашої розсилки