1 жовтня, 2020
Вийшла з ЦНАПу, поглянула на Небо, а воно таке сіре, тяжке і сумне…
Ось приблизно такий настрій був у душі.
Цілий рік відтягувала цю процедуру…
Виписала нашого Тіміка з квартири, де ми всі прописані…
Виписують не автоматично. Повинна перекласти з італійської свідоцтво про смерть. Завірити у нотаріуса. Написати заяву, що «прошу виписати Тімошу», і вказати причину і дату причини… Перевірити, чи всі дані написані вірно: дата народження… дата смерті…⠀
І, якщо довіряти Богу і Його Слову, то смерть – це не кінець. Це – лишень зміна прописки! Це, ніби переїхати зі зйомної однушки, в шикарну власну віллу, яку хтось подарував тобі! Чи сумувала б тоді? Та ні ж бо! То й що, що ця вілла на Мальдівах, а не в передмісті Рівного! Але ж вона шикарна! Пройде час, і всі мої любі теж змінять прописку на Кращу. Небесну. Вічну.
Реальність «дати смерті» хай кожного з нас зупинить в незадоволенні, гріху, байдужості! Хай ми встигнемо багато доброго і світлого зробити до цієї дати! А головне, між цими датами (народження і смерті), встигнути полюбити Господа Ісуса Христа усім серцем! І отримати цей безцінний подарунок – Прощення і Спасіння душі! За нашу Небесну прописку вже заплачено! ⠀
І – так, хмари були чорні сьогодні, та за тими хмарами – прекрасне Небо! Яке посміхається і щодня мені нагадує, що я – громадянин Неба. І що Там мене уже чекає мій любий Тімоша.